1964 > Тези доповідей республіканської славістичної конференції. — Чернівці: Видавництво Чернівецького державного університету, 1964, с. 138–140.

КАРЕЛ ЧАПЕК І ДЖ. Б. ШОУ

1. З появою п’єси «R.U.R.» та її перекладом на інші мови пов’язаний початок світової слави Чапека. На початку 20-х років ім’я Чапека стає відомим в Англії. «R.U.R.», який було написано 1921 р., перекладено англійською мовою 1923 р., а роман «Кракатит» та «Листи з Англії», що їх було написано 1924 р., вже через рік виходять друком в Англії. Твори привертають увагу провідних англійських літераторів, і в тому числі Дж. Б. Шоу, який познайомився з Чапеком 1924 р. і залишався близьким другом чеського драматурга.
Коли в липні 1923 р. в лондонському Театрі св. Мартіна прем’єра «R.U.R.» відбулася диспут, Шоу виступив на ньому і дав свій філософський коментар поняттю «робот», виявивши глибоке проникнення в ідейно-художню специфіку чапеківської драми. Відомі також захоплені оцінки Чапеком драм Шоу. Але фактами особистого знайомства та їх взаємної літературної критики не вичерпується обрана тема.

2. Як справедливо зауважує О. М. Малевич, своєрідність чапеківських драм «дозволяє говорити про театр Чапека так само, як ми говоримо про театр Бернарда Шоу, Бертольта Брехта, Шона О’Кейсі, Гарсіа Лорки…». І коли йдеться про спільні риси драми ХХ ст., про своєрідне відбиття епохи часу в творчості різних драматургів першої половини минулого сторіччя, не можна утриматись від паралелі: Шоу — Чапек.
3. У 1922 р. Чапеком було створено комедію «Рецепт Макропулоса». У цей час йому лише за анотацією була відома «метабіологічна пенталогія» Шоу «Назад до Мафусаїла». Уже в передмові до своєї п’єси Чапек звертає увагу на збіг проблем, поставлених в обох творах, і на протилежне розв’язання проблеми довголіття ним і Шоу. Незважаючи на це власне зауваження драматурга, ні дослідники його творчості, ні шознавці досі не звернулися до детального аналізу цього порівняння.

З першого погляду розв’язання проблеми довголіття у двох драматургів діаметрально протилежне: Шоу бачить у збільшенні людського життя ключ до загального щастя, Чапек — страшну небезпеку для людства. У пенталогії Шоу, щоправда, йдеться з самого початку про довголіття для всіх, про соціальне довголіття; Чапек же наділяє довголіттям лише одну людину, розкривши через її долю всю суперечливість цієї ідеї. У фіналі «Рецепта Макропулоса» автор загострює увагу на диференційованому ставленні різних життєвих типів до цієї проблеми. Стає зрозумілим, що Чапек наголошує не на абстрактному питанні про довголіття взагалі, а на тому, кому саме може дістатися «рецепт Макропулоса». Звідси — викривальний характер п’єси.

Хоч Шоу у вступі до пенталогії багато пише про її «метабіологічну» ідею загалом, у тексті твору він як художник розв’язує проблему на конкретному соціальному матеріалі. У другому акті драматург чітко висловлює думку, що на людство чекатимуть ще більші біди, якщо рецепт довголіття потрапить у руки буржуазних правителів. Думка про те, що буржуазний суспільний устрій суперечить кращим людським ідеалам, проходить через усю п’єсу, і саме ця думка (а не абстрактна біологічна ідея) визначає силу найкращих місць пенталогії. Вона є дуже близькою й авторові «Рецепта Макропулоса».
4. Жанр «Рецепта Макропулоса» визначений самим Чапеком — комедія. Але це не «чиста», розважальна комедія: Чапек, як і Шоу, не приймав такої драматургії. Прагнення якнайповніше відобразити життя приводить Чапека до стирання традиційних жанрових меж. І тут він наближається до великих драматургів різних часів, і в тому числі до Шоу, який вважав природним введення комічних елементів у трагедію і трагізму в комедію.
5. Обидва драматурги вміло звертаються до фантастики. Фантастичне в їхніх драмах відмінно співіснує з реальним, не порушуючи правдивості характерів і підкреслюючи основну концепцію.
І Чапек, і Шоу — драматурги-філософи. Основна проблема, концепція, як правило, визначає весь розвиток дії в п’єсі. Але це не приводить до схематизму й обмеженості. Свобода від обмежень скрізь — у виборі теми, героя, жанру тощо — ось принцип, властивий обом драматургам. Це підмітив у Шоу і Чапек, говорячи про свого англійського друга: «…Його вважають циніком або філософом, насмішником або пуританином, але він занадто дух, щоб на його гранях не яскріла нестримна свобода…»
7. Шоу — «агітатор, людина вулиці» — ще до початку своєї драматургічної діяльності прийшов до висновку, що «вся велика література публіцистична». Безумовно, публіцистичні й кращі твори Чапека, якого іноді безуспішно намагаються показати мирним філософом, далеким від життєвих боїв. Якими б не були своєрідними драматургічні манери Шоу і Чапека, їх місце — у великому бою за прогрес проти несправедливості, за творення проти сил руйнування — по один бік барикади.