1988 > Учені Одеського державного університету. Професор А. В. Недзвідський. Тези доповідей та повідомлень. — Одеса, 1988. — С. 11–12.

Свою театрально-репортерську й театрально-критичну діяльність А. В. Недзвідський розпочав ще в 1925 р. Що ж до театрознавчих інтересів, вони з'явилися в нього значно пізніше, в післявоєнні роки; зацікавленість у питаннях історії театру стала стійкою після двадцятирічного накопичення знань з історії літератури й практики театру.
Окремі журнальні театрознавчі публікації А. В. Недзвідського знаходяться ніби-то на межі літературознавства та історії театру, вони породжені першою спеціальністю автора. Це стосується, наприклад, серйозної статті <<Марія Заньковецька і шевченківські традиції», яка з'явилася у збірнику праць XV шевченківської конференції (Київ, 1968). Взагалі проблема «Шевченко й театр» приваблювала А. В. Недзвідського, він бачив у ній білі плями. Про це свідчить порівняно невеличка газетна стаття «Кобзар і театр», яка була надрукована вченим за рік до його смерті («Вечерняя Одесса», 1983, 10 марта).
З літературознавчими інтересами дослідника пов'язані й деякі інші його історико-театральні публікації в союзних та республіканських журналах, включаючи рецензії на монографію «Некрасов и театр» (під ред. В. С. Євгеньева-Максимова), на двохтомник «Український драматичний театр. Нариси історії» тощо.
Серйозною віхою в еволюції Недзвідського як історика театру стала його книжка «Лідія Володимирівна Мацієвська» (Одеса, 1958). Це критико-біографічний нарис про видатну актрису Одеської держдрами, пізніше — театру ім. Жовтневої революції. Описуючи сценічну долю Л. В. Мацієвської, автор підкреслює її генетичні зв'язки з театром Корифеїв, характеризує основні етапи її творчої долі, її різні сценічні амплуа. Дещо белетризований виклад матеріалу досить точно говорить про адресата книжки: вона написана, перш за все, для масового читача, який любить театральне мистецтво.
Головним «героєм» історико-театральних праць А. В. Недзвідського став видатний актор, режисер і педагог Б. С. Василько, з діяльністю якого пов'язані блискучі сторінки історії українського радянського театру. Першу брошуру про творчість В. С. Василька А. В. Недзвідський написав наприкінці 1950-х років; вона вийшла в Києві 1960 року. До осмислення місця Василька в театральному мистецтві республіки, його творчої індивідуальності як митця А. В. Недзвідський повертається вже після смерті славетного режисера. Він рецензує мемуари В. С. Василька у збірнику «Горизонт», бере участь в організації науково-творчої конференції «Народний артист СРСР В. С. Василько й український радянський театр» у 1983 році.
1981 р. у видавництві «Мистецтво» вийшла книга А. В. Недзвідського "Василь Василько". Цій книзі притаманні деякі істотні для Недзвідського-театрознавця якості: включення до розмови про історію театру власних спогадів та вражень, тяжіння до популярної розповіді, особлива зацікавленість проблемами розвитку театру в рідній Одесі.